« Тиждень 2-й по Пятидесятникові Всіх святих в землях Русі тих що просяяли | Спорудження Чесного і Животворящого Хреста Господня »
Зростання кількості православних приходів, відродження раніше закритих і, часто, повністю знищених великих і малих чернечих обителей, Духовних шкіл і періодичних видань - хіба не велика милість Божія, дарування нашим православним народам добрості з вірою ступати на заклик Того, Хто «імєє[т] дієслова вічного життя» (Ін.
6, 68), повторюючи слова апостола: «я знаю, в Кого увірував» (2 Тім. 1, 12).
Віримо, що Свята Православна Церква на століття підноситиметься священним монолітом, непохитною твердинею, «бо дари і покликання Божіє непорушні» (Рим. 11, 29) і лише в Святій Церкві Хрістової серед мінливих віянь миру цього покоїться велика життєва сила, що перемогла мир.
Вся Свята Русь, як вічний світанок, дивно прикрашена сонмом святих батьків наших, прославлених і непрославлених, відомих миру і невідомих йому, які рятувалися в різні епохи 1020-річної історії, є не що інше як плід краси Божественного сяйва - відображення Церкви Небесною на нашій землі.
Їм вічна дань нашої святої честі і любові, адже просяявши в горнилі випробувань віри, вони складають вічну славу, духовний скарб і силу нашої Вітчизни, нашій Святій Церкві, так само як і всієї повноти Святого Православ′я. Їх праведне житіє та буде тією свічкою, що не ставлять під судиною, але на свічнику, і світить всім в будинку! (Мф. 5, 15)
Господь наш Ісус Хрістос є «шлях і істина і життя» (Ін. 14, 6). На цих трьох підставах зіждется і Його Церква, яка є збори народу Божія, Тіло Христове, Будинок Божий, Мати і Наставниця, що закликає людей до покаяння і молитви ради вічного порятунку, і її, по непорушному слову Божію, «брами[м] пекло [а] не одоле[ть]» (Мф. 16, 18).